Наказ Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики «Про затвердження національних стандартів України, державних класифікаторів України, національних змін до міждержавних стандартів, внесення зміни до наказу Держспоживс

від 28 травня 2004 р. № 97

Із змінами і доповненнями, внесеними
наказом Державного комітету статистики України
від 25 червня 2004 року № 401,
наказами Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики
від 30 травня 2005 року № 133,
від 26 грудня 2005 року № 375,
від 26 лютого 2007 року № 40,
від 5 листопада 2007 року № 297,
від 27 квітня 2009 року № 167,
від 25 вересня 2009 року № 342,
наказами Міністерства економічного розвитку і торгівлі України
від 19 червня 2015 року № 615,
від 23 лютого 2017 року № 260

Відповідно до Закону України «Про стандартизацію» від 17 травня 2001 р. № 2408-III та на виконання планів державної стандартизації на 2000, 2001, 2002 та 2004 роки наказую:

1. Затвердити національні стандарти України з наданням чинності з 1 липня 2005 р.:

 

2. Затвердити державні класифікатори України з наданням чинності з 1 червня 2004 р.:

 

(пункт 2 із змінами, внесеними згідно з наказом Державного
комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики
від 26.02.2007 р. № 40)

3. Затвердити національні зміни до міждержавних стандартів з наданням чинності з 1 вересня 2004 р.:

національна зміна № 1

 

національна зміна № 1

 

4. Внести зміну до наказу Держспоживстандарту України від 31 березня 2004 р. № 59, а саме:

з пункту 2 вилучити підпункт «б».

5. Скасувати в Україні чинність нормативних документів:

а) з 1 червня 2004 р.:

 

б) з 1 липня 2005 р.:

 

6. Державному підприємству «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» (Жарков Ю. В.) забезпечити опублікування інформації щодо затвердження зазначених національних стандартів, державних класифікаторів України, національних змін до міждержавних стандартів, внесення зміни до наказу Держспоживстандарту України від 31 березня 2004 р. № 59 та скасування нормативних документів в черговому виданні щомісячного інформаційного покажчика «Стандарти».

7. Відповідальність за виконання цього наказу покласти на заступника Голови Черепкова С. Т.

8. Контроль за виконанням цього наказу покласти на управління організаційно-аналітичного забезпечення діяльності Голови.

 

Голова                                                                                                     Л. Школьник

 

ЗАТВЕРДЖЕНО
наказом Державного комітету України

з питань технічного регулювання та споживчої політики
від 28 травня 2004 р. № 97

 

ДЕРЖАВНИЙ КЛАСИФІКАТОР УКРАЇНИ

КЛАСИФІКАЦІЯ ФОРМ ВЛАСНОСТІ
ДК 001:2004

В статистичну практику Класифікацію впроваджено з 1 липня 2004 року
(згідно з наказом Державного комітету статистики України
від 25 червня 2004 року № 401)

Класифікатор скасовано з 1 квітня 2007 року
(згідно з наказом Державного комітету України з питань
технічного регулювання та споживчої політики
від 26 лютого 2007 року № 40)

 

ДЕРЖАВНИЙ КЛАСИФІКАТОР УКРАЇНИ

КЛАСИФІКАЦІЯ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВИХ ФОРМ ГОСПОДАРЮВАННЯ
ДК 002:2004

В статистичну практику Класифікацію впроваджено з 1 липня 2004 року
(згідно з наказом Державного комітету статистики України
від 25 червня 2004 року № 401)

Чинний від 01.06.2004

1 ВСТУП

Державний класифікатор «Класифікація організаційно-правових форм господарювання» (КОПФГ) розроблено на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 4 травня 1993 р. № 326 «Про Концепцію побудови національної статистики України та Державну програму переходу на міжнародну систему обліку і статистики».

Об’єктом класифікації є визначені чинним законодавством організаційно-правові форми юридичних осіб та їх відокремлені підрозділи: філії, представництва, а також підприємці — фізичні особи, які не мають статусу юридичної особи.

Класифікатор призначено для використовування органами державного управління та іншими користувачами для обліку, збирання й обробляння статистичної та адміністративної інформації щодо державної реєстрації, аналізування та узагальнювання результатів економічної діяльності суб’єктів господарської (зокрема підприємницької) діяльності, ведення державних реєстрів: Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, Реєстру корпоративних прав держави та інших.

Вилучені станом на 31.03.2004 з чинного законодавства організаційно-правові форми підприємств виділено курсивом.

Законодавчі акти, згідно з якими визначають організаційно-правові форми суб’єктів господарської діяльності, наведено у додатку А.

Кожна позиція класифікатора структурно складається з тризначного ідентифікаційного коду та назви організаційно-правової форми господарювання. Ідентифікаційний код будується, використовуючи серійно-порядковий метод кодування. Початкові коди серій (100, 200, 300, 400, 500, 600, 800 та 900) та їхні назви, використовують для узагальнювання об’єктів класифікації і не призначені для безпосереднього кодування суб’єктів господарської та іншої діяльності.

Наявність у назві класифікаційної позиції, наведеної у дужках альтернативної частини назви, визначає можливі варіанти застосовування даної організаційно-правової форми. Так, назва організаційно-правової форми позиції класифікації «Підприємство об’єднання громадян (релігійної організації, профспілки)» під час формування назви підприємства, створеного, наприклад, профспілкою, буде визначено у Свідоцтві про державну реєстрацію та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб і фізичних осіб — підприємців як «Підприємство профспілки».

Щоб забезпечити змогу порівнювати коди організаційно-правових форм господарювання за ДК 002-94 наведено колонку «Попередній код» (код за ДК 002-94).

Ведення КОПФГ здійснює Державний комітет статистики України. Підставою для внесення змін до класифікатора є відповідні зміни законодавчих актів України. Повідомлення про зміни до класифікатора публікують в щомісячному інформаційному покажчику «Стандарти» Держспоживстандарту України.

2 ЗАГАЛЬНІ ВИЗНАЧЕННЯ

2.1 ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВА ФОРМА ГОСПОДАРЮВАННЯ — форма здійснювання господарської (зокрема підприємницької) діяльності з відповідною правовою основою, яка визначає характер відносин між засновниками (учасниками), режим майнової відповідальності по зобов’язаннях підприємства (організації), порядок створення, реорганізації, ліквідації, управління, розподілу одержаних прибутків, можливі джерела фінансування діяльності тощо.

2.2 ЮРИДИЧНА ОСОБА — організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа може бути створена шляхом об’єднання осіб та (або) майна.

Юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права.

Юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів.

Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.

Юридична особа може бути створена шляхом примусового поділу (виділу) у випадках, встановлених законом [2, ст. 80, 81].

2.3 УЧАСНИКИ ВІДНОСИН У СФЕРІ ГОСПОДАРЮВАННЯ — суб’єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб’єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності [3, ст. 2].

2.4 ГОСПОДАРСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ — діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконування робіт чи надавання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність [3, ст. 3].

2.4.1 Некомерційна господарська діяльність — самостійна систематична господарська діяльність, здійснювана суб’єктами господарювання, спрямована на досягнення економічних, соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку [3, ст. 3].

2.4.2 Підприємницька діяльність — самостійна ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, здійснювана суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку [3, ст. 42].

2.5 СУБ’ЄКТИ ГОСПОДАРЮВАННЯ — учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов’язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за свої зобов’язання в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Суб’єктами господарювання є:

— господарські організації — юридичні особи, державні, комунальні та інші підприємства, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

— громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Держава, органи державної влади та органи місцевого самоврядування не є суб’єктами господарювання (3, ст. 8, 55).

(пункт 2.5 розділу 2 в редакції наказу Державного комітету України з питань
технічного регулювання та споживчої політики від 30.05.2005 р. № 133)

2.5.1 СУБ’ЄКТИ ГОСПОДАРЮВАННЯ ДЕРЖАВНОГО СЕКТОРА ЕКОНОМІКИ — суб’єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб’єкти, державна частка у статутному фонді яких перевищує п’ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб’єктів.

Держава здійснює управління державним сектором економіки відповідно до засад внутрішньої і зовнішньої політики [3, ст. 22].

2.5.2 СУБ’ЄКТИ ГОСПОДАРЮВАННЯ КОМУНАЛЬНОГО СЕКТОРА ЕКОНОМІКИ — суб’єкти, що діють на основі лише комунальної власності, а також суб’єкти, у статутному фонді яких частка комунальної власності перевищує п’ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує органам місцевого самоврядування право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб’єктів [3, ст. 24].

2.6 КОРПОРАТИВНЕ ПІДПРИЄМСТВО — корпоративне підприємство утворене, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об’єднання майна та (або) підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства. Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб [3, ст. 63].

2.7 УНІТАРНЕ ПІДПРИЄМСТВО — створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний фонд, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який ним призначається, керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства. Унітарними є підприємства державні, комунальні, підприємства, засновані на власності об’єднання громадян, релігійної організації або на приватній власності засновника [3, ст. 63].

2.8 ОБ’ЄДНАННЯ ПІДПРИЄМСТВ (ЮРИДИЧНИХ ОСІБ) — господарська організація, утворена у складі двох або більше підприємств (юридичних осіб) з метою координації їх виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.

Об’єднання підприємств утворюються підприємствами на добровільних засадах або за рішенням органів, які відповідно до Господарського кодексу та інших законів мають право утворювати об’єднання підприємств. В об’єднання підприємств можуть входити підприємства, утворені за законодавством інших держав, а підприємства України можуть входити в об’єднання підприємств, утворені на території інших держав [3, ст. 118].

2.9 АСОЦІЙОВАНІ ПІДПРИЄМСТВА (ГОСПОДАРСЬКІ ОРГАНІЗАЦІЇ) — це група суб’єктів господарювання — юридичних осіб, пов’язаних між собою відносинами економічної та (або) організаційної залежності у формі участі в статутному фонді та (або) управлінні. Залежність між асоційованими підприємствами може бути простою і вирішальною [3, ст. 126].

2.10 УСТАНОВА — організація, створена однією або кількома особами (засновниками), які не беруть участі в управлінні нею, шляхом об’єднання (виділення) їхнього майна для досягнення мети, визначеної засновниками, за рахунок цього майна.

Особливості правового статусу окремих видів установ встановлюються законом [2, ст. 83 — 85].

3 ОБ’ЄКТИ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВИХ ФОРМ ГОСПОДАРЮВАННЯ

3.1 ПІДПРИЄМСТВА

ПІДПРИЄМСТВО — самостійний суб’єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб’єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Підприємства можуть створюватись як для здійснення підприємництва, так і для некомерційної господарської діяльності.

Підприємство, якщо законом не встановлено інше, діє на основі статуту.

Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом.

Підприємство не має у своєму складі інших юридичних осіб [3, ст. 62].

3.1.1 ФЕРМЕРСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО — форма підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства [22, ст. 1].

3.1.2 ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО — підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб’єкта господарювання — юридичної особи [3, ст. 63].

3.1.3 КОЛЕКТИВНЕ ПІДПРИЄМСТВО* — підприємство, що діє на основі колективної власності [3, ст. 63].

____________
* Чинним законодавством не передбачається створення та державна реєстрація нових підприємств з цією організаційно-правовою формою.

3.1.4 ДЕРЖАВНЕ ПІДПРИЄМСТВО — підприємство, що діє на основі державної власності.

3.1.4.1 Державне унітарне підприємство утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління.

Найменування державного унітарного підприємства повинно містити слова «державне підприємство». Державні унітарні підприємства діють як державні комерційні або казенні.

3.1.4.2 Державне комерційне підприємство — суб’єкт підприємницької діяльності, діє на основі статуту на принципах підприємництва і несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном [3, ст. 63, 73, 74].

3.1.5 КАЗЕННЕ ПІДПРИЄМСТВО — підприємство, створене за рішенням Кабінету Міністрів України. У рішенні про створення казенного підприємства визначаються обсяг і характер основної діяльності підприємства, а також орган, до сфери управління якого входить підприємство, що створюється. Реорганізація і ліквідація казенного підприємства проводяться за рішенням органу, до компетенції якого належить створення даного підприємства [3, ст. 76].

3.1.6 КОМУНАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО — підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади [3, ст. 63].

Комунальне унітарне підприємство — підприємство, утворене компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління.

Найменування комунального унітарного підприємства повинно містити слова «комунальне підприємство» та вказівку на орган місцевого самоврядування, до сфери управління якого входить дане підприємство [3, ст. 78].

3.1.7 ДОЧІРНЄ ПІДПРИЄМСТВО — підприємство, єдиним засновником якого є інше підприємство (підприємство, залежне від іншого) [3, ст. 63, 126].

3.1.8 ІНОЗЕМНЕ ПІДПРИЄМСТВО — унітарне або корпоративне підприємство, створене за законодавством України, що діє виключно на основі власності іноземців або іноземних юридичних осіб, або діюче підприємство, придбане повністю у власність цих осіб. Іноземні підприємства не можуть створюватися в галузях, визначених законом, що мають стратегічне значення для безпеки держави [3, ст. 117].

3.1.9 ПІДПРИЄМСТВО ОБ’ЄДНАННЯ ГРОМАДЯН (релігійної організації, профспілки) — унітарне підприємство, засноване на власності об’єднання громадян, релігійної організації або профспілки для здійснення господарської діяльності з метою виконання їх статутних завдань. Засновником такого підприємства є відповідне об’єднання громадян, релігійна організація, профспілка, що має статус юридичної особи, а також їх об’єднання (спілки) у разі, якщо їх статутом передбачено право заснування підприємств [ГКУ, ст. 112].

3.1.10 ПІДПРИЄМСТВО СПОЖИВЧОЇ КООПЕРАЦІЇ — унітарне або корпоративне підприємство, утворене споживчим товариством (товариствами) або спілкою (об’єднанням) споживчих товариств з метою здійснення статутних цілей цих товариств, спілок (об’єднань) [3, ст. 111].

3.1.11 ОРЕНДНЕ ПІДПРИЄМСТВО* — підприємство, створене орендарем на основі оренди цілісного майнового комплексу існуючого державного або комунального підприємства чи майнового комплексу виробничого структурного підрозділу (структурної одиниці) цього підприємства з метою здійснення підприємницької діяльності.

3.13 ІНДИВІДУАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО* — підприємство, засноване на особистій власності фізичної особи та виключно її праці.

3.14 СІМЕЙНЕ ПІДПРИЄМСТВО* — підприємство, засноване на власності та праці громадян України — членів однієї сім’ї, які проживають разом.

3.15 СПІЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО* — підприємство, засноване на базі об’єднання майна різних власників. У числі засновників спільного підприємства відповідно до законодавства України можуть бути юридичні особи та громадяни України, союзних республік, інших держав.

____________
* Чинним законодавством не передбачається створення та державна реєстрація нових підприємств з такими організаційно-правовими формами.

Примітка. За таким визначенням, що відповідає першій редакції Закону України «Про підприємства в Україні» здійснювалась державна реєстрація спільних підприємств. Наявність спільного капіталу згідно з цим визначенням не є необхідною ознакою.

3.2 ГОСПОДАРСЬКІ ТОВАРИСТВА

ГОСПОДАРСЬКІ ТОВАРИСТВА — підприємства або інші суб’єкти господарювання, створені юридичними особами та (або) громадянами шляхом об’єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку.

До господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства [2, ст. 113]; [3, ст. 79, 80].

3.2.1 АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО — господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями [2, ст. 152]; [26, ст. 3].

Акціонерні товариства за типом поділяються на публічні акціонерні товариства та приватні акціонерні товариства [26, ст. 5].

(пункт 3.2.1 розділу 3 у редакції наказу Державного комітету України з
питань технічного регулювання та споживчої політики від 27.04.2009 р. № 167)

3.2.1.1 ВІДКРИТЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО ^*) — вид акціонерного товариства, акції якого можуть розповсюджуватися шляхом відкритої підписки та купівлі-продажу на біржах [4, ст. 25].

(підпункт 3.2.1.1 пункту 3.2 розділу 3 у редакції наказу
Державного комітету України з питань технічного регулювання
та споживчої політики від 27.04.2009 р. № 167)

3.2.1.2 ЗАКРИТЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО ^*) — вид акціонерного товариства, акції якого розподіляються між засновниками і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржах [4, ст. 25].

(підпункт 3.2.1.2 пункту 3.2 розділу 3 у редакції наказу
Державного комітету України з питань технічного регулювання
та споживчої політики від 27.04.2009 р. № 167)

3.2.1.3 ДЕРЖАВНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ (ТОВАРИСТВО) — акціонерне товариство, державна частка у статутному фонді якого перевищує п’ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цієї компанії [3, ст. 22].

3.2.2 ТОВАРИСТВО 3 ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ — господарське товариство, що має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов’язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов’язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів [2, ст. 140]; [4, ст. 50].

3.2.3 ТОВАРИСТВО З ДОДАТКОВОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ — товариство, статутний фонд якого поділено на частки визначених установчими документами розмірів. Учасники такого товариства відповідають за його боргами своїми внесками до статутного фонду, а за недостатністю цих сум — додатково належним їм майном в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до внеску кожного учасника. Граничний розмір відповідальності учасників передбачається в установчих документах [2, ст. 151]; [4, ст. 65].

3.2.4 ПОВНЕ ТОВАРИСТВО — товариство, всі учасники якого займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність за зобов’язаннями товариства усім своїм майном [2, ст. 119]; [4, ст. 66].

3.2.5 КОМАНДИТНЕ ТОВАРИСТВО — товариство, в якому разом з одним або більше учасників, які здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть відповідальність за зобов’язаннями товариства всім своїм майном, є один або більше учасників, відповідальність яких обмежується вкладом у майні товариства (вкладників) [2, ст. 133]; [4, ст. 75].

3.2.6 АДВОКАТСЬКЕ ОБ’ЄДНАННЯ, як організаційна форма адвокатської діяльності, є юридичною особою, створеною шляхом об’єднання двох або більше адвокатів (учасників), і діє на підставі статуту (27, стаття 15).

(пункт 3.2 розділу 3 доповнено підпунктом 3.2.6 згідно з наказом
Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 19.06.2015 р. № 615)

3.2.7 АДВОКАТСЬКЕ БЮРО, як організаційна форма адвокатської діяльності, є юридичною особою, створеною одним адвокатом, і діє на підставі статуту. Найменування адвокатського бюро повинно включати прізвище адвоката, який його створив (27, стаття 14).

(пункт 3.2 розділу 3 доповнено підпунктом 3.2.7 згідно з наказом
Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 19.06.2015 р. № 615)

3.3 КООПЕРАТИВИ

3.3.1 КООПЕРАТИВ — юридична особа, утворена фізичними та (або) юридичними особами, які добровільно об’єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування.

Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо [3, ст. 95]; [5, ст. 2].

3.3.2 ВИРОБНИЧИЙ КООПЕРАТИВ — кооператив, який утворюється шляхом об’єднання фізичних осіб для спільної виробничої або іншої господарської діяльності з метою одержання прибутку на засадах їх обов’язкової трудової участі та об’єднанні майнових пайових внесків, участі в управлінні підприємством та розподілі доходу між членами кооперативу відповідно до їх участі у його діяльності.

Виробничі кооперативи можуть здійснювати виробничу, переробну, заготівельно-збутову, постачальницьку, сервісну і будь-яку іншу підприємницьку діяльність [2, ст. 163]; [3, ст. 95].

3.3.3 ОБСЛУГОВУЮЧИЙ КООПЕРАТИВ — кооператив, який утворюється шляхом об’єднання фізичних та (або) юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу [5, ст. 2].

3.3.4 СПОЖИВЧИЙ КООПЕРАТИВ — споживчий кооператив (споживче товариство) — кооператив, який утворюється шляхом об’єднання фізичних та (або) юридичних осіб для організації торговельного обслуговування, заготівель сільськогосподарської продукції, сировини, виробництва продукції та надання інших послуг з метою задоволення споживчих потреб його членів [5, ст. 2].

3.3.5 СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИЙ КООПЕРАТИВ — юридична особа, утворена фізичними та (або) юридичними особами, що є сільськогосподарськими товаровиробниками, на засадах добровільного членства та об’єднання майнових пайових внесків для спільної виробничої діяльності у сільському господарстві та обслуговування переважно членів кооперативу [6, ст. 1].

3.3.5.1 СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИЙ ВИРОБНИЧИЙ КООПЕРАТИВ — юридична особа, утворена шляхом об’єднання фізичних осіб, які є сільськогосподарськими товаровиробниками, для спільного виробництва продукції сільського, рибного і лісового господарства на засадах обов’язкової трудової участі у процесі виробництва [6, ст. 1].

3.3.5.2 СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИЙ ОБСЛУГОВУЮЧИЙ КООПЕРАТИВ — кооператив, створений для надання послуг переважно членам кооперативу та іншим особам з метою провадження їх сільськогосподарської діяльності [6, ст. 1].

3.3.6 КООПЕРАТИВНИЙ БАНК — банк, створений суб’єктами господарювання, а також іншими особами за принципом територіальності на засадах добровільного членства та об’єднання пайових внесків для спільної грошово-кредитної діяльності. Відповідно до закону можуть створюватися місцеві та центральний кооперативні банки.

Статутний фонд кооперативного банку поділяється на паї. Кожний учасник кооперативного банку незалежно від його участі (паю) у статутному фонді банку має право одного голосу [3, ст. 338]; [7, ст. 6, 8].

3.4 ОРГАНІЗАЦІЇ (УСТАНОВИ, ЗАКЛАДИ)

3.4.1 ОРГАНІЗАЦІЯ (УСТАНОВА, ЗАКЛАД) — організаційна структура, створена однією або кількома особами (засновниками), які не беруть участі в управлінні нею, шляхом об’єднання (виділення) їхнього майна для досягнення мети, визначеної засновниками, за рахунок цього майна. Особливості правового статусу окремих видів організацій, закладів, установ встановлюються законом [2, ст. 83].

3.4.2 ОРГАН ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ

Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову (1, ст. 6).

Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент — Верховна Рада України (1, ст. 75).

Вищим органом в системі органів виконавчої влади є Кабінет Міністрів України, який спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади.

До системи центральних органів виконавчої влади України входять міністерства, державні комітети (державні служби) та центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом. Центральні органи виконавчої влади можуть мати свої територіальні органи, що утворюються, реорганізовуються і ліквідуються в порядку, встановленому законодавством.

До системи місцевих органів виконавчої влади входять місцеві державні адміністрації, які здійснюють виконавчу владу в областях, районах, районах Автономної Республіки Крим, у містах Києві та Севастополі.

Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою (1, ст. 113, 116); (9); (8, ст. 1).

(підпункт 3.4.2 пункту 3.4 розділу 3 в редакції наказу
Державного комітету України з питань технічного
регулювання та споживчої політики від 30.05.2005 р. № 133,
наказу Міністерства економічного розвитку
і торгівлі України від 19.06.2015 р. № 615)

3.4.2 ¹ СУДОВА СИСТЕМА

Судочинство здійснюють Конституційний Суд України та суди загальної юрисдикції.

Система судів загальної юрисдикції будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності і складається:

місцеві суди (загальні та господарські суди на відповідних територіях; а також окружні адміністративні суди);

апеляційні суди на відповідних територіях;

вищі спеціалізовані суди: Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України;

Верховний Суд України — найвищий судовий орган у системі судів загальної юрисдикції (24, статті 1, 17, 31).

(пункт 3.4 розділу 3 доповнено підпунктом 3.4.2 ¹ згідно з наказом
Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 19.06.2015 р. № 615)

3.4.3 ОРГАН МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ — місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування не є суб’єктами господарювання [1, ст. 140]; [3, ст. 8]; [10, ст. 2].

3.4.4 ДЕРЖАВНА ОРГАНІЗАЦІЯ (УСТАНОВА, ЗАКЛАД) — утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління.

3.4.5 КОМУНАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ (УСТАНОВА, ЗАКЛАД) — утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління.

3.4.6 ПРИВАТНА ОРГАНІЗАЦІЯ (УСТАНОВА, ЗАКЛАД) — утворюється на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства або на основі приватної власності суб’єкта господарювання — юридичної особи.

3.4.7 ОРГАНІЗАЦІЯ (УСТАНОВА, ЗАКЛАД) ОБ’ЄДНАННЯ ГРОМАДЯН (РЕЛІГІЙНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ, ПРОФСПІЛКИ, СПОЖИВЧОЇ КООПЕРАЦІЇ ТОЩО) утворюється на власності об’єднання громадян, релігійної організації, профспілки, споживчих товариств, їх спілок чи об’єднань для здійснення господарської діяльності з метою виконання їх статутних завдань у разі, якщо їх статутом передбачено право заснування організацій.

(підпункт 3.4.7 пункту 3.4 розділу 3 у редакції наказу
Державного комітету України з питань технічного
регулювання та споживчої політики від 05.11.2007 р. № 297)

3.4.8 ОРГАНІЗАЦІЯ ОРЕНДАРІВ* — організація, створена трудовим колективом державного підприємства, яка має переважне перед іншими фізичними та юридичними особами право на укладання договору оренди майна того державного підприємства, організації, де вона створена.

3.4.9 ОРГАНІЗАЦІЯ ПОКУПЦІВ* — добровільне об’єднання громадян, які уклали угоду про спільну діяльність з метою придбання об’єктів приватизації.

____________
* Чинним законодавством не передбачається створення та державна реєстрація нових організацій з такими організаційно-правовими формами.

3.5 ОБ’ЄДНАННЯ ПІДПРИЄМСТВ (ЮРИДИЧНИХ ОСІБ)

3.5.1 ОБ’ЄДНАННЯ ПІДПРИЄМСТВ (ЮРИДИЧНИХ ОСІБ) — господарська організація, утворена у складі двох або більше підприємств (юридичних осіб) з метою координації їх виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань. Об’єднання підприємств утворюються підприємствами на добровільних засадах або за рішенням органів, мають право утворювати об’єднання підприємств.

В об’єднання підприємств можуть входити підприємства, утворені за законодавством інших держав, а підприємства України можуть входити в об’єднання підприємств, утворені на території інших держав [3, ст. 118].

3.5.2 АСОЦІАЦІЯ — договірне об’єднання, створене з метою постійної координації господарської діяльності підприємств, що об’єдналися шляхом централізації однієї або кількох виробничих та управлінських функцій, розвитку спеціалізації і кооперації виробництва, організації спільних виробництв на основі об’єднання учасниками фінансових та матеріальних ресурсів для задоволення переважно господарських потреб учасників асоціації. У статуті асоціації повинно бути зазначено, що вона є господарською асоціацією. Асоціація не має права втручатися у господарську діяльність підприємств — учасників асоціації. За рішенням учасників асоціація може бути уповноважена представляти їх інтереси у відносинах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями [3, ст. 120].

3.5.3 КОРПОРАЦІЯ — договірне об’єднання, створене на основі поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів підприємств, що об’єдналися, з делегуванням ними окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників органам управління корпорації [3, ст. 120].

3.5.4 КОНСОРЦІУМ — тимчасове статутне об’єднання підприємств для досягнення його учасниками певної спільної господарської мети (реалізації цільових програм, науково-технічних, будівельних проектів тощо). Консорціум використовує кошти, якими його наділяють учасники, централізовані ресурси, виділені на фінансування відповідної програми, а також кошти, що надходять з інших джерел, в порядку, визначеному його статутом. У разі досягнення мети його створення консорціум припиняє свою діяльність [3, ст. 120].

3.5.5 КОНЦЕРН — статутне об’єднання підприємств, а також інших організацій, на основі їх фінансової залежності від одного або групи учасників об’єднання, з централізацією функцій науково-технічного і виробничого розвитку, інвестиційної, фінансової, зовнішньоекономічної та іншої діяльності. Учасники концерну наділяють його частиною своїх повноважень, у тому числі правом представляти їх інтереси у відносинах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями. Учасники концерну не можуть бути одночасно учасниками іншого концерну [3, ст. 120].

3.5.6 ХОЛДИНГОВА КОМПАНІЯ — господарюючий суб’єкт, який володіє контрольними пакетами акцій дочірнього підприємства (підприємств). Між холдинговою компанією та її дочірніми підприємствами встановлюються відносини контролю-підпорядкування [3, ст. 126].

3.5.7 ІНШІ ОБ’ЄДНАННЯ ПІДПРИЄМСТВ (ЮРИДИЧНИХ ОСІБ) — союзи, спілки, асоціації підприємців тощо [3, ст. 127].

3.6 ВІДОКРЕМЛЕНІ ПІДРОЗДІЛИ БЕЗ СТАТУСУ ЮРИДИЧНОЇ ОСОБИ

3.6.1 ФІЛІЯ — відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії не є юридичною особою.

Філії наділяються майном юридичної особи, що її створила і діє на підставі затвердженого нею положення.

Керівник філії призначається юридичною особою і діє на підставі виданої нею довіреності.

Крім філії, як назву організаційно-правової форми можна зазначати інші види відокремлених підрозділів: структурний підрозділ, відділення тощо [2, ст. 95].

3.6.2 ПРЕДСТАВНИЦТВО — відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи.

Представництва наділяються майном юридичної особи, що її створила і діє на підставі затвердженого нею положення.

Керівник представництва призначається юридичною особою і діє на підставі виданої нею довіреності [2, ст. 95].

3.7 НЕПІДПРИЄМНИЦЬКІ ТОВАРИСТВА

3.7.1 ОРГАНИ АДВОКАТСЬКОГО САМОВРЯДУВАННЯ

Адвокатське самоврядування гарантоване державою право адвокатів самостійно вирішувати питання організації та діяльності адвокатури.

Організаційними формами адвокатського самоврядування є конференція адвокатів регіону, рада адвокатів регіону, Рада адвокатів України, з’їзд адвокатів України.

Адвокатське самоврядування здійснюється через діяльність конференцій адвокатів регіону, рад адвокатів регіону, кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури, Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, ревізійних комісій адвокатів регіонів, Вищої ревізійної комісії адвокатури, Ради адвокатів України, з’їзду адвокатів України (27, розділи 1, 7).

3.7.2 ОРГАНИ СУДДІВСЬКОГО САМОВРЯДУВАННЯ

Організаційними формами суддівського самоврядування є збори суддів, Рада суддів України, з’їзд суддів України. Суддівське самоврядування здійснюється через збори суддів місцевого суду, апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду, Верховного Суду України, Раду суддів України та з’їзд суддів України (24, розділ 8).

3.7.3. ВИЩА КВАЛІФІКАЦІЙНА КОМІСІЯ СУДДІВ УКРАЇНИ

Вища кваліфікаційна комісія суддів України є постійно діючим органом у системі судоустрою України (24, стаття 100).

(розділ 3 доповнено новим пунктом 3.7 згідно з наказом Міністерства
економічного розвитку і торгівлі України від 19.06.2015 р. № 615,
у зв’язку з цим пункти 3.7 та 3.8 вважати
пунктами 3.8 та 3.9 із відповідною нумерацією їхніх підпунктів)

3.8 ГРОМАДСЬКІ ОБ’ЄДНАННЯ, ПРОФСПІЛКИ, БЛАГОДІЙНІ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ІНШІ ПОДІБНІ ОРГАНІЗАЦІЇ

(пункт 3.8 у редакції наказу Міністерства економічного
розвитку і торгівлі України від 23.02.2017 р. № 260)

3.8.1 ГРОМАДСЬКЕ ОБ’ЄДНАННЯ — добровільне об’єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних та інших інтересів.

Громадське об’єднання утворюється як громадська організація або громадська спілка.

Громадське об’єднання може здійснювати діяльність зі статусом юридичної особи або без такого статусу. Громадське об’єднання зі статусом юридичної особи є непідприємницьким товариством, основною метою якого не є одержання прибутку [28, ст. 1].

(підпункт 3.8.1 пункту 3.8 у редакції наказу Міністерства
економічного розвитку і торгівлі України України від 23.02.2017 р. № 260)

3.8.2 ПОЛІТИЧНА ПАРТІЯ — зареєстроване згідно з законом добровільне об’єднання громадян — прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що має своєю метою сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян, бере участь у виборах та інших політичних заходах [12, ст. 2].

3.8.3 ГРОМАДСЬКА ОРГАНІЗАЦІЯ — це громадське об’єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи [28, ст. 1].

(підпункт 3.8.3 пункту 3.8 у редакції наказу Міністерства
економічного розвитку і торгівлі України України від 23.02.2017 р. № 260)

3.8.4 ГРОМАДСЬКА СПІЛКА — це громадське об’єднання, засновниками якого є юридичні особи приватного права, а членами (учасниками) можуть бути юридичні особи приватного права та фізичні особи [28, ст. 1].

(підпункт 3.8.4 пункту 3.8 у редакції наказу Міністерства
економічного розвитку і торгівлі України України від 23.02.2017 р. № 260)

3.8.5 РЕЛІГІЙНА ОРГАНІЗАЦІЯ — організація, яка утворюється з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирає, призначає та замінює персонал згідно зі своїми статутами (положеннями).

Релігійними організаціями є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об’єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об’єднання представляються своїми центрами (управліннями) [13, ст. 7].

3.8.6 ПРОФСПІЛКА — добровільна неприбуткова громадська організація, що об’єднує громадян, пов’язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання).

Для представництва і здійснення захисту прав та інтересів членів профспілок на відповідному рівні договірного регулювання трудових і соціально-економічних відносин профспілки, організації профспілок можуть мати статус первинних, місцевих, обласних, регіональних, республіканських, всеукраїнських.

Організації профспілки — організаційні ланки профспілки, визначені статутом профспілки, що діють у межах повноважень, наданих статутом та законом [14, ст. 1, 11].

3.8.7 ОБ’ЄДНАННЯ ПРОФСПІЛОК. З метою виконання своїх статутних завдань профспілки, їх організації (якщо це передбачено статутом) мають право на добровільних засадах створювати об’єднання (ради, федерації, конфедерації тощо) за галузевою, територіальною або іншою ознакою, а також входити до складу об’єднань та вільно виходити з них [14, ст. 8].

3.8.8 ТВОРЧА СПІЛКА — добровільне об’єднання професійних творчих працівників відповідного фахового напрямку в галузі культури та мистецтва, яке має фіксоване членство, діє на підставі статуту.

3.8.8.1 Професійний творчий працівник — фізична особа, творча діяльність якої становить її основне зайняття, що завершується створенням і оприлюдненням творів або їх інтерпретацією в галузі культури та мистецтва і є головним джерелом її доходів, незалежно від того, має вона чи не має будь-які юридично оформлені трудові відносини.

3.8.8.2 Творча діяльність — індивідуальна чи колективна творчість професійних творчих працівників, результатом якої є твір чи його інтерпретація, що мають культурно-мистецьку цінність [15, ст. 1].

3.8.9 БЛАГОДІЙНА ОРГАНІЗАЦІЯ — недержавна організація, головною метою діяльності якої є здійснення благодійної діяльності в інтересах суспільства або окремих категорій осіб. Благодійні організації можуть утворюватись у формах членських благодійних організацій, благодійних фондів, благодійних установ, інших благодійних організацій (фундацій, місій, ліг тощо) [16, ст. 1, 6].

3.8.10 ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТОДАВЦІВ — самоврядна статутна організація, що утворюється на засадах добровільності та рівноправності з метою представництва і захисту законних інтересів роботодавців. Організації роботодавців можуть об’єднуватися у спілки та інші статутні об’єднання роботодавців [3, ст. 21].

3.8.11 ОБ’ЄДНАННЯ СПІВВЛАСНИКІВ БАГАТОКВАРТИРНОГО БУДИНКУ — юридична особа, створена власниками для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання неподільного та загального майна [17, ст. 1).

3.8.12 ОРГАН САМООРГАНІЗАЦІЇ НАСЕЛЕННЯ — представницький орган, що створюється жителями, які на законних підставах проживають на території села, селища, міста або їх частин, для вирішення завдань.

Орган самоорганізації населення є однією з форм участі членів територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах у вирішенні окремих питань місцевого значення.

Органами самоорганізації населення є будинкові, вуличні, квартальні комітети, комітети мікрорайонів, комітети районів у містах, сільські, селищні комітети [18, ст. 1].

3.9 ІНШІ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ФОРМИ

3.9.1 ПІДПРИЄМЕЦЬ — ФІЗИЧНА ОСОБА, яка є громадянином України, іноземним громадянином, особою без громадянства, що здійснює підприємницьку діяльність. Громадянин визнається суб’єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи. Громадянин-підприємець відповідає за своїми зобов’язаннями усім своїм майном, на яке відповідно до закону може бути звернено стягнення [3, ст. 128].

3.9.2 ТОВАРНА БІРЖА — особливий суб’єкт господарювання, який надає послуги в укладанні біржових угод, виявленні попиту і пропозицій на товари, товарних цін, вивчає, упорядковує товарообіг і сприяє пов’язаним з ним торговельним операціям. Товарна біржа є юридичною особою, діє на засадах самоврядування і господарської самостійності, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банку, печатку зі своїм найменуванням. Товарна біржа створюється на основі добровільного об’єднання заінтересованих суб’єктів господарювання. Засновниками і членами товарної біржі не можуть бути органи державної влади та органи місцевого самоврядування, а також державні і комунальні підприємства, установи та організації, що повністю або частково утримуються за рахунок Державного бюджету України або місцевих бюджетів [3, ст. 279]; [19, ст. 1].

3.9.3 ФОНДОВА БІРЖА — організаційно оформлений, постійно діючий ринок, на якому здійснюється торгівля цінними паперами.

Фондова біржа — акціонерне товариство, яке зосереджує попит і пропозицію цінних паперів, сприяє формуванню їх біржового курсу та здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, інших актів законодавства України, статуту і правил фондової біржі.

Фондова біржа набуває прав юридичної особи з дня її реєстрації Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Фондова біржа — організація, яка створюється без мети отримання прибутку та займається виключно організацією укладання угод купівлі та продажу цінних паперів та їх похідних. Вона не може здійснювати операції з цінними паперами від власного імені та за дорученням клієнтів, а також виконувати функції депозитарія [20, ст. 32, 33].

3.9.4 КРЕДИТНА СПІЛКА — це неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, їх об’єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні, наданні фінансових послуг шляхом об’єднання грошових внесків членів кредитної спілки.

Кредитна спілка є фінансовою установою, виключним видом діяльності якої є надання фінансових послуг [21, ст. 1].

3.9.5 СПОЖИВЧЕ ТОВАРИСТВО (СПІЛКА) — самоврядна організація громадян, які на основі добровільності членства, майнової участі та взаємодопомоги об’єднуються для спільної господарської діяльності з метою колективного організованого забезпечення своїх економічних і соціальних інтересів. Кожний член споживчого товариства має свою частку в його майні.

Споживчі товариства можуть на добровільних засадах об’єднуватися в спілки, інші форми об’єднання, передбачені законом, єдину спілку споживчих товариств України та мають право вільного виходу з них [3, ст. 111].

3.9.6 ІНШІ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ФОРМИ — ця позиція класифікації застосовується як виняток, тільки у разі неможливості віднесення суб’єкта до будь-якої з визначених у класифікації організаційних форм.

3.9.7 НЕДЕРЖАВНИЙ ПЕНСІЙНИЙ ФОНД — це юридична особа, яка має статус неприбуткової організації (непідприємницького товариства), функціонує та провадить діяльність виключно з метою накопичення пенсійних внесків на користь учасників пенсійного фонду з подальшим управлінням пенсійними активами, а також здійснює виплати учасникам зазначеного фонду у визначеному законодавством порядку. Недержавні пенсійні фонди створюються на підставі рішення засновників та не мають на меті одержання прибутку для його подальшого розподілу між засновниками. Недержавне пенсійне забезпечення є для пенсійних фондів виключним видом діяльності. Провадження пенсійними фондами іншої діяльності, не передбаченої законодавством, забороняється [23, ст. 1, 6].

(пункт 3.9 розділу 3 доповнено підпунктом 3.9.7 згідно з наказом
Державного комітету України з питань технічного регулювання
та споживчої політики від 30.05.2005 р. № 133)

4 КЛАСИФІКАЦІЯ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВИХ ФОРМ ГОСПОДАРЮВАННЯ

Код	Назва	Попередній код
100	Підприємства
110	Фермерське господарство	200
120	Приватне підприємство	120
130	Колективне підприємство*	130
140	Державне підприємство	140
145	Казенне підприємство	145
150	Комунальне підприємство	150
160	Дочірнє підприємство	330
170	Іноземне підприємство	170
180	Підприємство об’єднання громадян (релігійної організації, профспілки)	135
185	Підприємство споживчої кооперації	136
190	Орендне підприємство*	190
191	Індивідуальне підприємство*	100
192	Сімейне підприємство*	110
193	Спільне підприємство*	160
200	Господарські товариства
230	Акціонерне товариство	230
231	Відкрите акціонерне товариство *)	231
232	Закрите акціонерне товариство *)	232
235	Державна акціонерна компанія (товариство)	—
240	Товариство з обмеженою відповідальністю	240
250	Товариство з додатковою відповідальністю	250
260	Повне товариство	260
270	Командитне товариство	270
280	Адвокатське об’єднання	-
281	Адвокатське бюро	-
300	Кооперативи	180
310	Виробничий кооператив	181
320	Обслуговуючий кооператив
321	Житлово-будівельний кооператив** )	182
322	Гаражний кооператив** )	184, 185
330	Споживчий кооператив	—
340	Сільськогосподарський виробничий кооператив	186
350	Сільськогосподарський обслуговуючий кооператив	187
390	Кооперативний банк	—
400	Організації (установи, заклади)	400, 410, 420
410	Орган державної влади	—
415	Судова система	-
420	Орган місцевого самоврядування	—
425	Державна організація (установа, заклад)	—
430	Комунальна організація (установа, заклад)	—
435	Приватна організація (установа, заклад)	—
440	Організація (установа, заклад) об’єднання громадян (релігійної організації, профспілки, споживчої кооперації тощо)	—
490	Організація орендарів*	430
495	Організація покупців*	440
500	Об’єднання підприємств (юридичних осіб)
510	Асоціація	280, 421
520	Корпорація	290
530	Консорціум	300
540	Концерн	310
550	Холдингова компанія	—
590	Інші об’єднання юридичних осіб	320
600	Відокремлені підрозділи без статусу юридичної особи
610	Філія (інший відокремлений підрозділ)	500, 520
620	Представництво	510
700	Непідприємницькі підприємства	-
710	Органи адвокатського самоврядування	-
711	Органи суддівського самоврядування	-
712	Вища кваліфікаційна комісія суддів України	-
800	Громадські об’єднання, профспілки, благодійні організації та інші подібні організації
810	Політична партія	450
815	Громадська організація	460
820	Громадська спілка	—
825	Релігійна організація	470
830	Профспілка	480, 481, 482, 483, 484, 485, 487
835	Об’єднання профспілок	486
840	Творча спілка (інша професійна організація)	461
845	Благодійна організація	490, 492, 493, 494
850	Організація роботодавців	—
855	Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку	491
860	Орган самоорганізації населення	462
900	Інші організаційно-правові форми
910	Підприємець — фізична особа	340
915	Товарна біржа	—
920	Фондова біржа	—
925	Кредитна спілка	—
930	Споживче товариство	210
935	Спілка споживчих товариств	220
940	Недержавний пенсійний фонд	—
950	Садівниче товариство** )	183
995	Інші організаційно-правові форми

 

____________
* Чинним законодавством не передбачається створення та державна реєстрація нових підприємств та організацій з такими організаційно-правовими формами.

** ⁾ Державна реєстрація нових юридичних осіб з такими організаційно-правовими формами не передбачається.

(розділ 4 із змінами, внесеними згідно з наказами Державного комітету України з
питань технічного регулювання та споживчої політики від 30.05.2005 р. № 133,
від 05.11.2007 р. № 297,
від 27.04.2009 р. № 167,
від 25.09.2009 р. № 342,
наказами Міністерства економічного
розвитку і торгівлі України від 19.06.2015 р. № 615,
від 23.02.2017 р. № 260)

 

ДОДАТОК А
(довідковий)

 

БІБЛІОГРАФІЯ

1. Конституція України.

2. Цивільний кодекс України.

3. Господарський кодекс України.

4. Закон України «Про господарські товариства».

5. Закон України «Про кооперацію».

6. Закон України «Про сільськогосподарську кооперацію».

7. Закон України «Про банки і банківську діяльність».

8. Закон України «Про місцеві державні адміністрації».

9. Указ Президента України «Про систему центральних органів виконавчої влади».

10. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні».

11. Закон України «Про об’єднання громадян».

12. Закон України «Про політичні партії України».

13. Закон України «Про свободу совісті та релігійні організації».

14. Закон України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

15. Закон України «Про професійних творчих працівників та творчі спілки».

16. Закон України «Про благодійництво та благодійні організації».

17. Закон України «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку».

18. Закон України «Про органи самоорганізації населення».

19. Закон України «Про товарну біржу».

20. Закон України «Про цінні папери і фондову біржу».

21. Закон України «Про кредитні спілки».

22. Закон України «Про фермерське господарство».

23. Закон України «Про недержавне пенсійне забезпечення».

24. Закон України «Про судоустрій і статус суддів».

25. Закон України «Про споживчу кооперацію».

26. Закон України «Про акціонерні товариства».

27. Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

01.140.20

Ключові слова: класифікація, визначення організаційно-правових форм господарювання, коди організаційно-правових форм господарювання.

(додаток «А» із змінами, внесеними згідно з наказами Державного комітету України
з питань технічного регулювання та споживчої політики від 30.05.2005 р. № 133,
від 05.11.2007 р. № 297,
від 27.04.2009 р. № 167,
наказом Міністерства економічного
розвитку і торгівлі України від 19.06.2015 р. № 615)