Тривалість скороченого робочого дня у шкідливих умовах — роз’яснює Держпраці

Відповідно до статті 57 КЗпП час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) передбачається правилами внутрішнього трудового розпорядку та графіками змінності відповідно до законодавства.

Правила внутрішнього трудового розпорядку — локальний нормативний акт, який регламентує організаційно-правові аспекти трудових взаємовідносин роботодавця та працівників від дня укладання трудового договору до дня припинення трудових відносин в організаціях усіх форм власності.

Згідно із статтею 21 КЗпП працівники, які уклали з організацією трудові договори, мають підпорядковуватися внутрішньому трудовому розпорядку. У пункті 2 частини першої статті 29 КЗпП зазначено, що роботодавець зобов’язаний до початку роботи за укладеним трудовим договором ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Пункт 2 статті 51 КЗпП: скорочена тривалість робочого часу встановлюється для працівників, зайнятих на роботах зі шкідливими умовами праці, — не більш як 36 годин на тиждень.

Перелік виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого часу, затверджується правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Скорочений робочий день — це робочий день, що встановлюється для окремих категорій працівників тривалістю менше нормального робочого дня з метою надання їм додаткового відпочинку. Так само встановлюється і скорочений за кількістю робочих годин робочий тиждень.

Скорочена тривалість робочого часу означає, що час, протягом якого працівник має виконувати трудові обов’язки, скорочується, але працівник має право на оплату праці в розмірі повної тарифної ставки, повного окладу.

0