Стажування замість випробувального терміну при працевлаштуванні на роботу — роз’яснює Держпраці

Інколи роботодавці пропонують «стажування», щоб оцінити здібності та навички працівника, після чого ними вирішуватиметься питання про оформлення трудових відносин. Держпраці наголошує: чинне законодавство не містить поняття «стажування» під час працевлаштування роботодавцем працівника

Держпраці у Миколаївській області нагадує, що відповідно до ст. 21 КЗпП трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Крім того працівник не може бути допущений до роботи без:

  • укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу,
  • повідомлення до територіального органу ДФС про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому КМУ.

Як вбачається зі змісту ст. 26 КЗпП, умова про випробування має бути вказана в наказі (розпорядженні) про прийняття цього працівника на роботу.

Випробування може бути обумовлене угодою сторін під час укладення трудового договору з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається.

В період випробування на таких працівників поширюються всі вимоги законодавства про працю.

Але слід зазначити, що є певні категорії громадян, щодо яких випробування не може бути встановлено. Зокрема, випробування не встановлюється під час прийняття на роботу:

  • осіб, які не досягли 18 років;
  • молодих робітників після закінчення професійних навчально-виховних закладів;
  • молодих спеціалістів після закінчення вищих навчальних закладів;
  • осіб, звільнених у запас з військової чи альтернативної (невійськової) служби;
  • інвалідів, направлених на роботу відповідно до рекомендації медико-соціальної експертизи;
  • осіб, обраних на посаду;
  • переможців конкурсного відбору на заміщення вакантної посади;
  • осіб, які пройшли стажування при прийнятті на роботу з відривом від основної роботи;
  • вагітних жінок;
  • одиноких матерів, які мають дитину віком до 14 років або дитину-інваліда;
  • осіб, з якими укладається строковий трудовий договір строком до 12 місяців;
  • осіб на тимчасові та сезонні роботи;
  • внутрішньо переміщених осіб.

Випробування не встановлюється також під час прийняття на роботу в іншу місцевість і переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію, а також в інших випадках, якщо це передбачено законодавством.

Окрім цього, чинним законодавством передбачені і строки випробування. Так, строк випробування під час прийняття на роботу, якщо інше не встановлено законодавством України, не може перевищувати трьох місяців, а в окремих випадках, за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації, — шести місяців.

Строк випробування під час прийняття на роботу робітників не може перевищувати місяця.

Але слід пам’ятати, що до строку випробування не зараховуються дні, коли працівник фактично не працював, незалежно від причини.

Водночас, кожен працівник має знати, що коли строк випробування закінчився, а він продовжує працювати, то працівник вважається таким, що витримав випробування, і подальше розірвання трудового договору допускається лише на загальних підставах.

У разі встановлення власником або уповноваженим ним органом невідповідності працівника займаній посаді, на яку його прийнято, або виконуваній роботі він має право протягом строку випробування звільнити такого працівника, письмово попередивши його про це за три дні.

0